Зміни до Кодексу законів про працю України щодо випробування при прийнятті на роботу
Згідно статті 26 Кодексу законів про працю України з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається роботодавець має право ініціювати включення до трудового договору поряд з основними умовами, такої додаткової умови як випробування, обумовивши його строк. Виходячи зі змісту цієї правової норми, включення зазначеної умови до трудового договору з ініціативи роботодавця можливе лише за згодою особи, яка працевлаштовується.
Встановлення роботодавцем випробування в односторонньому порядку, без згоди на це працівника, не дозволяється ― за таких обставин ця умова трудового договору не матиме юридичної сили.
17 травня 2016 року Верховною Радою прийнято закон України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України ( Закон від 17.05.2016 № 1367-VIII, набрав чинності), яким внесені зміни до частини 3 статті 26, ч.3 статті 27, частини 2 статті 28, частини 1 статті 40 КЗпП України.
Законом від 17.05.2016 № 1367-VIII (далі- Закон 1367-VIII) розширено перелік категорій громадян, для яких не встановлюється випробування при прийнятті на роботу.
Так, частиною 3 статті 26 Кодексу законів про працю України ( зі змінами) передбачено, що випробування не встановлюється при прийнятті на роботу: осіб, які не досягли вісімнадцяти років; молодих робітників після закінчення професійних навчально-виховних закладів; молодих спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів; осіб, звільнених у запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби; інвалідів, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи; осіб, обраних на посаду; переможців конкурсного відбору на заміщення вакантної посади; осіб, які пройшли стажування при прийнятті на роботу з відривом від основної роботи; вагітних жінок; одиноких матерів, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; осіб, з якими укладається строковий трудовий договір строком до 12 місяців; осіб на тимчасові та сезонні роботи; внутрішньо переміщених осіб. Випробування не встановлюється також при прийнятті на роботу в іншу місцевість і при переведенні на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, а також в інших випадках, якщо це передбачено законодавством (частина 3 статті 26 КЗпП України).
Крім того, Законом № 1367-VIII визначено, що до строку випробування не зараховуються дні, коли працівник фактично не працював, незалежно від причини ( частина 3 статті 27 КЗпП).
Також Законом № 1367-VIII передбачено, що у разі встановлення власником або уповноваженим ним органом невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі, він має право протягом строку випробування звільнити такого працівника, письмово попередивши його про це за три дні (частина 2 статті 28 КЗпП).
Законом № 1367-VIII частину 1 статті 40 КЗпП доповнено пунктом 11, яким передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути також розірвані власником або уповноваженим ним органом також у випадку встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі протягом строку випробування.